Лесь Подерв'янський Павлік Морозов Lyrics

Лесь Подерв'янський.
Павлік Морозов.
Епічна трагедія.
Дійові особи
Павлiк Морозов, атлетичний юнак, нордична краса i гiтлерюгендiвська зачiска; одягнут просто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних бокiв Павлiк Морозов перетягнутий мiлiтарними шкiряними ремiнцями.
Сава Морозов, батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.
Щукiн, друг Сави, такий же мудак, як i вiн.
Пєлагєя Нилiвна, жiнка Сави Морозова, мати Павлiка Морозова; гарна, ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.
Павєл Власов, побочний син Пєлагєї Нилiвни, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.
Генерал Власов, полюбовник Пєлагєї Нилiвни, батько Павла Власова, фашистський перевертень i таємний агент Канарiса.
Канарiс, шеф абверу Третього Рейху, в трагедiї не з'являється.
Фiлiн, здоровенна i жирна сова, виконує обов'язки агента генерала Власова.
Учитель атеїзма, плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.
Альонушка i Іванушка, фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй пiдсвiдомостi.
Зєвс, божествєний вождь i вчитель, в трагедiї не з'являється.
Сфiнкс, кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами, крилами, цицьками i пиздою.
Микола Островський, слiпий пророк храма Аполона.
Сука i Блядь, кровожернi химери помсти, богiнi гiвна, мух i менструацiй, так званi еpiнії.
Клiмакс, вiсник богiв, насилаємий на Суку i Блядь.
а також:
пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i медузи.

Дiя вiдбувається в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Другої Свiтової вiйни.

Дiя перша.
Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу продирається пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно уха здоровенний Фiлiн.

Фiлін.
Угу-угу-угу!
Павлiк Морозов (пiдходить до Учителя атеїзма,який веде загiн).
Я знаю,
Це фашист угука на соснi.
Склада вiн карти наших болотiв,
Щоб переслати їх Гудерiану.
Філін.
Угу-угу-угу!
Вчитель атеїзму.
От падла!
Шкода, маузер свiй дома я забув.
Філін (iронiчно).
Угу.
Павлiк Морозов.
Узнать вiн хоче тайни пiонерськi,
А потiм побiжить i закладе
Гудерiану всi секрети нашi.
Учитель атеїзму.
Ти перебiльшуєш, Павлуша,
Як завжди. Скорiш за все
Ексгiбiцiонiст забрався на сосну.
Дiвчаток недозрiлих наших хоче вiн
Злякать з сосни зненацька видом хуя.
Чого робити там фашисту, не пойму я.
Філін.
Угу.
Павлiк Морозов.
Це знають ще у яслах малi дiти,
Що лучше перебдiть, нiж недобдiти.
Катаймо на сосну, стягнем його за яйця
І спитаєм документа. А як не покаже,
То почнемо пиздить. Ото натiшимся.
Я пиздити люблю - людей, також
Жiнок, курей, свиней, собак. Особєнно
Я кошенят люблю топити. Як приємно:
Сидиш собi спокiйно на вiдрi i палиш люльку,
А воно маленьке i дурне все тичеться у сраку.
Так хорошо, що пiсню заспiваєш.
А потiм їх лопатою порубиш на шматочки
Та й викинеш к хуям. Нєт, все-таки
Природу я люблю, i родiну, берьозку i рябiну
Люблю я куст ракiти над рiкой.
Філін (з дерева).
Край родной, навєк любімий,
Гдє ж найдьошь єщє такой.
Вчитель атеїзму.
От бачиш! Нашi там. А ти: Кругом шпiони.
Ето снайпєр, молодой боєц.
Павлік (бере в руку здоровенну ломаку).
А як шпiон - тогда йому пiздєц.

Павлiк кида снаряд Фiлiну в голову, Фiлiн пада з страшним стуком, як мiшок з говном.

Павлік (бере Фiлiна за ноги. Передразнює вожатого).
Снайпєр, молодой боєц,
А как же! Прямо ворошиловський стрiлок.

Павлiк з розмаху пиздить важким Фiлiном об берiзку, якiй зовсiм недавно признавався в любвi. Берiзка ламається.

Учитель атеїзму (до дiтей).
Дєті,
Сєйчас ми всє хором плюнєм на цього Фiлiна:
Раз-два-трі!

Дiти хором плюють i сразу ж запєвають весьолу пiсню про кузнєчiка. Обряд очищєнія на цьому заканчівається, i загiн, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички, консєрвнi банки i гандони. М'якою тигристою ходою входить Генерал Власов. На ньому красивi синi галiфе, шашка i папаха.

Власов (помiча Фiлiна).
От, блядь! Таки, мудак, нарвавсь!
І знов я без связного залишився.
А йобаний Канарiс, мудозвон,
Пиздить в своїй єбучiй шифрограмi,
Що Фiлiну Залiзного Хреста присвоїв Фюрер,
Мабуть, вже посмертно.
(Власов пiднiма Фiлiна за ноги.)
Ну шо, падлюка, щє не охладєл?
Філін (вiдкрива одне око).
Канарiс нє пiздєл?
Генерал Власов.
Шоб ти сказивсь, ушастий долбойоб!
Так налякав, що я ледь не усрався
В свої красивi новi галiфе
І нову вєщь красiву чуть не спортив.
Докладивай мерщiй.
Філін.
Я узнав маршрути
Тих наглих пацанiв в коротких штанях,
Що об берiзку пиздили мене.
Вони iдуть на дальнiї болота,
В яких усяка водиться гидота.
Учитель атеїзму їх веде,
Щоб довести, що це все предрасудки,
Що чорт - це видумки, вампiри - п'янi шутки,
А привидєнія - бєсстиднi простітутки,
Якi за рубь залізуть в склєп сiмєйний.
Їм поїбать, що там жмури лежать,
Безнравственi подорви.
Власов.
Ну-ну, вже розпиздівсь,
Пташиний гуманiст,
Жан-Жак Руссо. А сам
Передавив i виїбав
Усе, що в лiсi меньш за тебе.
Диви, яка пустиня навкруги:
Нi зайчика, нi мишки, нi бiлочки.
Філін.
Зато гадюки єсть i кровожерна рись.
Жить стало лучше, стало вєсєлєє,
Тепер жить стало просто заєбiсь.
Власов.
Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками.
Вони шукають те, чого нема,
Щоб довести, що його не iснує,
Так часто мiстики доведені до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
І саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Люди, люди, цi дурнi козли!
Як остопизділи менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуй у рота
Повинна привести себе у резонанс
З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеїстки,
Що лекцiї читають кугутам про Марс i iншу поєбєнь,
А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсняється, падлюка,
Бо з города приїхала, в костюмi,
І дулю накрутила в головi.
Совсєм не кайф їбать таку колоду безчуственну.
Та i клiкуши тоже хороши -
Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,
А як не даш їм грошей, то сєйчас
Обматюкають i плюнуть на пальто,
Що i хiмчистка потiм не почистить.
Куди не кину оком стомленим -
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от поліартрiту,
Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
І гнила картопля. О, блядський смисл життя,
Якщо ти єсть!
Філін.
Ти тоже розпиздівся на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
І Байроном набзділо трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
Власов.
Справа в тому, mein lieber Совушка,
Шо поети разлiчними стiхами
Нам об'яснялі мір.
Но основна задача в том i состоіт,
Щоб мір цей пєрєдєлалі шпiони.
Голос з лiсу.
Ау! Ау!
Власов.
То Пєлагєя,
Вона у лiс по ягоди пiшла,
Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.
Вiн їх обох пиздячить, маму й тата,
Хiба це жизнь - щодень приходить п'яний
І батька з матiр'ю халявами по пицi виховує.
Філін.
Та отруїти надо.
Власов.
Ха! Його труїли ми неоднократно,
Та вся отрута в його органiзмi
В мить перетворюється
На шмурдяк молдавський.
Гiвно, яке вiн їсть, у ту же мить
Утворюється бiлоснiжним салом.

Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви, ум, чєсть i совiсть нашої епохи iз слiдами билої краси на лiце i тєлє.

Пєлагєя (ридаючи, до генерала).
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на полицi
І вiничком любовно пиздитись
І сьорбати чайок. А замiсть цього
У тебе развєдка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,
А у мене - мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
І два сини, епiчєскіх гєроя
Бодай би їх побили метастази!
Філін.
Я знаю, храм стоїть серед болота,
А в храмi домовина на цепу.
Про це не знає жодная сволота,
Шо в домовинi тiй слiпий пророк живе,
Зовуть його Микола. За життя
Хуйнi вiн рiзної навигрiбав довкола так дохуя,
Що свiтлий Аполон, якому поїбать обично
На страждання припизденого нашого народа,
Раптово зглянувся
І швидко ослiпив Миколу стрiлами,
Щоб той не бачив бiльш пiздоватiзму
І не страждав бєссмислєнно,
Як ми усi страждаєм. Ходiм до нього,
Вiн навчить нас волi Аполона i скаже,
як нам жити, бо нема нiякого терпiння.
Так дальше жить нiльзя! Скрiзь долбойоби!
Навiщо, мама, мудрая сова, мене ти народила!
(Фiлiн б'ється головою об сосну, сосна ламається.)
Власов.
Ну-ну, main libber совушка, не плач,
Прийде Гудерiан i з ним дядько Канарiс,
Мiшок смачних засмажених мишей вони тобi подарять.

Чути страшне рипiння дерев. На галявину, ламаючи дерева, виходить Павєл Власов, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга, мужик з сокирою на поясi. Павєл Власов пиздить себе обома руками в груди, якi iздають звуки, нiби в зонi пиздять по рельсу. Всi ховаються.

Павєл Власов (страшно ричить).
Мать! Мать! Мать!
Власов.
Ну, бля, пiздєц!
Пєлагєя.
Тихiше, бо як побачить,
То з'їсть усiх, а Фiлiном закусить.
Власов (з гордiстю).
А всьо-такі синок на мене схож,
Його би в ПТУ чи в iнститута,
А так немає смисла нiкакого,
Що вiн пиздячить лiс i розриває
Навпiл шатунiв i греблi рве. Дiяльнiсть пиздувата.
Філін (здогадався).
Ха! Вiн лишняя людина!

Павєл Власов меланхолiйно лама об колiно вiковiчнi сосни. Раптово помiчає нашу компанiю i iздає страшне кiнг-конгiвське гарчання. Наляканi радіхони разом з жирною совою безпорадно бiгають у монстра мiж нiг i вiд жаху страшно кричать. Причому пiдступний Власов-батько, вiдступаючи, заманює синка до оркестрової ями. Зi звуком скинутого з дзвiницi дзвона Павєл Власов валиться в яму на фаготи i контрабаси.

Дiя друга.
Гидке болото з отруєними випарами i сюрреалiстичними мiражами. В центрi болота стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполона. Храм представляє собою древнєгречеський дорiчеський ордер з капiтелями, пропiлеями i всею положеною поєбенню, тiки зроблений, на вiдмiну вiд грецького, з дерева, росiйським способом "в лапу". Знизу храм Аполона опирається на двi гидкi, жовтi i бруднi курячi лапи. На краю болота в позi "Мисливцi на привалi" художника Пєрова сидять два розпиздяї: Сава Морозов i його друг Щукін. Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй - блядєй.

Сава (показує гранчаком горiлки на гидке болото).
Дивись. Ну гдє єщє така краса?
То Русь могучая. Всього в нєй дохуя -
Лiсов, полєй i рєк, болот, пустинь i тундри,
А также i тайги в нєй сильно дохуя.
І всюду Руссю пахнєт, чєловєк здєсь
Вольно нюхает той запах до опiздєнєння.
Щукін (саркастично).
І шо? Нанюхався,
А потiм сам насре, щоб iншi нюхали?
І шо характєрно - нiколи сам не убере говно,
А так лежать полишить. Нєобразований,
Нєграмотний мужик! Нєт,
Всьо-такі нам до Європи срать і срать єщьо.
Сава.
А нравствєнно начало.
Мужик, хоча й дурний, але святий,
Його їбуть, а вiн внiманiя на те не обраща,
І, хоч, полєзного не робить нiхуя,
Но i не злобиться. І любить все кругом:
Растєнiя, звiрят i пташенят, також
Дiтей, людей, дiвчаток, молодиць
І бога.
Щукін.
Бога не чiпай.
Сидиш собi в болотi iз блядями,
І ящиком горілки
Кiряєш, як мудак, i лупиш комарiв
На товстiй пицi. Не можна
Пиздiть про бога в такому положен'ї.
Та, крiм всього, навiщо богу здався ти,
Неграмотний козьол, що тiки вмiє,
Що кiрять та жiнку пиздити?
Якби отут сєйчас з'явився бог,
Чи, може якийсь святий,
Шо б ти сказав йому?
Нiчого б ти не видумав, окрiм
"Сiдай, давай кiрнем". Мудило ти!
Сава (повчально).
Якби з'явивсь щас свiтлий Аполон,
То не пришлось би нам пиздiть багато.
Вiн пиздюлей би нам понакидав фiгурних,
Горiлку вiн розбив би, а блядєй
Повикидав в болото, i правильно б зробив.
О, як би я хотiв пiти на прощу в гидке болото,
Де бовванiє храм святий серед лiлей та жаб,
Покаявся i гiрко заридав би, бо наробив у жизнi
Багато хуйнi я всякої.
Щукін.
Ха! Чого ж не йдеш?
Морозов.
Боюся.
Там страшна випь регоче по ночах,
І сом живе, що давить бугаїв,
А люди так ковта. Альонушка
Сидить на камнi там,
Уся зелена, пазурi в кровi,
А посмiшка, як в Бєрiї.
Когось чека, блядюга, i дивиться у воду,
Мов дурна. Їбав я там ходити!
Щукін.
Якщо вiриш, то тiки побажай, i храм приде
І стане на левадi. Не треба буде лiзти у болото
І бздiти, мов шпiон в тилу врага.
Давай гукнем його. Ви, блядi, теж гукайте.
Всi хором.
Еге-ге-гей! Ізбушка пацавата,
Катай сюда i з нами третєй будь,
Бо ми у двох, а блядi в счьот не йдуть!

Обидва розпиздяї разом з блядями бiгають i кричать, утворюючи на краю болота базар. Раптом храм Аполона з жахливим рипiнням робить поворота i на жовтих курячих ногах пиздує прямо на п'яних шакалiв. Обидва вiд жаху падають мармизами в болотнi нiзабудки. Храм отряхує з нiг болотне гiвно, водорослi i жаби.

Храм.
Ви звали - я прийшов.
Щукін.
Пi...пi...пiздєц!

Дверi храма з грюкотом падають в болотне гiвно, у проломi дверей видно, як всерединi на ланцюгах агресивно гойдається кришталева домовина. Амплiтуда гойдання возроста, ланцюги лопаються, i гроб невидимою силою випльовується з храма на леваду. Кришталева кришка вiдлiтає на хуй, i з зручної приємної домовини пiднiмається Микола Островський, слiпий прорiцатель храма Аполона, вдягнутий в шинель, iз залисинами на лобi i гранчаком у руцi, iз маузером i шашкою на поясi.

Микола.
Ви звали - я прийшов! Налийте, пiдараси,
Бо щас пiздюлєй вам понакладу!
Шо лежите, як вшивиє матраси?
Сава.
А! То ти iз домовини!
Навiщо ж там тобi пiстоль i шашка
Та ще й стакан гранений, як алмаз,
І лаєшся до того, як скажений,
На всякого, що вiн є пiдарас.
Ти сам такий! Що бiльма залупаєш?
Недаром, мабуть, повилазило тобi.
Пиздять, що ти пророк - пророчествуй, що знаєш,
Або уйобуй, щось одне iз двух.
Таких гандонiв часто бачив я,
Що всiм пиздять: я - гуру, я - учитєль!
Несiть менi усi по три рубля
І мудростi вам дам я дохуя.
А сам читать умiє по складам
І голосно пердить в компан'ї дам.

Не бажаючи далi слухать цей поток пiдсвiдомостi, Микола Островський смачно пиздить Саву маузером по мармизi, той пада.

Микола (до Шукіна).
Ти тоже попиздiть хочеш?
Щукін.
Нє. Я - нє.

Роздратований Микола хряпає маузером i Щукiна тоже. Попиздженi Щукiн i Морозов лазять рака, потроху критикуя пророка. Пророк Микола миттю хуяре гранчак горiлки, руба закуску, мимоходом запиздячує шашкою блядь, потiм скида чоботи i портянки i з насолодою виколупує бруд промiж пальцiв. Друга блядь з жаху сховалася в домовину i неприємно там уссялась. З домовини рiденькими струмочками тече рудувата сеча.

Сава (з докором до Щукiна)
От бач,
До чого привело шукання правди.
Якого хуя ти його позвав?
Той жлоб у домовинi - не пророк.
Не бачив я пророкiв у шинелях та з маузерами.
То фурiя якась, то вурдалак!
Пиздiли мирно ми про нашу жизнь
Хуйовую, я нюхав тьоплий воздух,
Вiдчувая, неначе смачним салом повiяло,
Подумав я, що смалять кабана,
А навкруги сидять друзя, красивi,
Утончьоннi, з веселими блядями.
І нiздрi жалiбно розширились в мене.
І почало менi здаватись, що сейчас
Пойму я жизнь, її закони сложнi i красивi,
Її гармонiю...
Пророк Микола.
Замовчи, не пизди!
Якi закони там, де блядi хтивi,
Скупi, невихованi, що при видi грошей
Напустять на персидський килим слину,
Нахабно ссуть пророку в домовину?
Чому я, молодий, розумний, гарний,
Замiсть того, щоб їздить у круїзи,
Дивлюсь на їхнi блядськiє капрiзи
І слухаю, як ви, засранцi потнi
Отут патякаєте. Знаю вашi мислi
Хуйовi - про аршин,
Яким не можна мiряти Росiю,
Бо ним ви хуя мiряли у банi
І тепер вiн правильную цифру не покаже.
А потiм плакати, як крокодил пiдступний,
Що в нас нарiд дурний i п'є багато,
Що правди нiхуя нема нiде.
А згодом йобнути горiлки лiтрiв зо два,
Блювать самозакохано i пиздити сiм'ю,
Жiнок, дiтей, тварин, ламати фiкус,
Растєніє корисне, бити посуд.
О, злi єхiдни, знаю мислi вашi.
Пророчеств мудрих ви вiд мене ждете -
Так я вам дам моїх пiздюлей страшних!
Нiякая Касандра вас по яйцях ногой
Не впизде влучно так, як я.

З цими словами пророк Микола пиздить обох славянських гуманiстiв. Несподiваний крик зупиняє його невдячну працю. На тлi лiсу з трубою i барабаном з'являється пiонерський загiн з Павліком Морозовим та Учителем атеїзму на чолi.

Павлiк Морозов (до дiтей).
Стояти всiм, їбати вашу мать!
Учитель атеїзму (до дiтей).
Дивiться, дiти, на болото гидке.
Церковники задурюють нарiд
І кажуть, що живуть русалки там,
Чорти i всякi iншi блядi мокрi.
Я запевняю вас: нема там нiхуя.
Ми тракторами тут пiсок навозим,
Акацiю посадим, обелiска вколупаєм в боговiння.
На ньому ми напишем, що в майбутнiм
Тут буде пам'ятник стояти комунiстам
Порубаним.
(показує на храм Аполона)
А ця iзбушка скромна -
Капiталiстiв це трактир развратний.
Сюди подалi вiд бiди народной
Блядєй водили куркулi i графи.
Тепер в нiй буде школа для сирiт,
Дiтей i всячеських дебiлiв.
Пророк Микола.
Чим так пиздiти на весь лiс розумно,
Ти б краще подивився в болото уважнiше.

Справдi, порада досить слушна. З болотного баговиння вилазить Альонушка, саме така, як її описував Сава Морозов. Її посмiшка дозволяє бачити у неї чималенькi iкла. Без зайвої тяганини вона хапає Учителя атеїзма, i, перекусивши йому артерiю, з задоволеним реготом тягне жертву в очерет. Кривавий фонтанчик ще деякий час фонтанiрує з болота, звiдти ж чути смачнi звуки розгризаємих кiсток.

Пророк Микола.
Хто ще пиздiти буде? Запитую.

Пиздiти бiльш нiхто не хоче. Павлик Морозов геройськи волохатить собi чуба.

Павлік.
Вiн ворог був, менi його не шкода.
Вiн нас наябував, казав - нема чортiв.
Туди йому й дорога, пiдарасу.
Сава Морозов (до Щукiна).
Це мiй синок, епiчеський герой,
Вiн рятувати нас прийшов сюда,
Своїх штурмовикiв привiв загони,
Спортивнi хлопцi, тi, що знають джиу-джитсу
Прийоми смертоноснi, кирпичину
Усякий з них мармизою лама.
Пророк Микола.
Учив я трохи вас, старих шакалiв
Як Родiну любити, та, мабуть,
Перестарався трохи. Вiдтепер
Ви знати будете,
Як храми викликати на леваду,
Плювати в дароносицю,
Пости несоблюдать бездумно.
Ідiть, гандони, i бiльше не грiшить,
Скажiть спасiбо Альонушцi, що вже наїлась трохи.
І цю блядюгу з гроба заберiть,
Вона кришталь гiрський менi зiпсує
Своєй мочею хворою. Вiд неї
На домовинi в стилi роккоко
Пiдуть такi паскуднi жовтi плями,
А домовину чисту я люблю.
Павлік.
То ти пророк святий!
Микола.
Так, я - пророк, пєдант-акуратiст,
Молюся богу я i пизджу фарiсєїв
Павлік.
Але ж його нема. Так в школi я учив,
Що все зробив не бог, а обiзяна.
Микола.
Сказала це тобi та срака п'яна,
Що їсть її Альонушка тепер.
Павлік (кричить до пiонерiв).
Хлопцi! Наябували нас: бог є!

Всi падають на колiна i пиздять мармизами болотнi незабудки. Сава Морозов i Щукiн запопадливо пиздять сильнiше за всiх. Зассана блядь вилазить з кришталевої домовини i з цiкавiстю озирається на величне видовище массового покаяння.

Микола.
Покайтесь, браття, i не робiть хуйнi,
Не бздiть нiкого, за нами Аполон.
Якщо хтось скаже вам, що вiн мудак,
Що хтива обiзяна сидить на променистiй колiсницi
І чуха сраку арфою спiвця, -
Ви зараз же такому мавпофiлу
Ногою бийте в яйця. У цей спосiб
Загiтував багато неофiтiв.
Сказати вам по правдi, не люблю я
Тих блядських теревенiв, бо не вiрю
У силу слова я, а вiрю в силу пiздюлєй.

З цими словами пророк для профiлактики пиздить неофiтiв ногою по зубах i по печiнцi.

Павлік.
Учiтелю, ми за тобой пiдемо,
Не будем пиздити всiх тих,
Ко