Кому Вниz Щодня вона йде назустрiч Lyrics

Щодня вона йде назустріч
У вбранні дивовижного крою.
Вводить сміх в мій мозок,
Називаючи свої дії грою.
Поцілуй мене, мамо, в суцільну скроню -
Мав я доню, та не встиг їй дать ім'я...

Тім'я, ледь твердіше воску, мало б витримать,
Та не втримало мозку ы сірим, небом сірим
Той злинув вниз, заливаючи очі...

Тільки місто було чисте. Наче.

Поринаючи в сіру зливу,
Ми йдемо, доню, до цього міста.
Посміхаючись без упину,
Проводжають нас гідні жалости люди...
Рідні люди.
І тоді я звертаюсь до тебе, але...

Твої обриси звів нетанучий сніг.
Ти прийшла, доню, в світ разом зі мною.
В подарунок піднести я не встиг
Таке гарне ім'я.

А над містом сонце розсипом.
Синє сонце на тлі золота неба.
Нам іти вже, доню, треба...

І виросте на майдані дерево,
І цвіт його засяє всіма кольорами нації,
І вкриє плодами розуму волелюбне місто.
Дерево, ім'я якому ARBOR MUNDI.

Поцілуй мене, мамо, в суцільну скроню -
Маю я доню, як намисто.
Крізь сіру зливу, крізь чисте місто ми йдемо.
Крізь порожні мамині очі, крізь занедбані очі інші,
Ми мандруємо разом, доню, піднімаючись іще вище.

Силою твоїх дій ми йдемо силою.
Рівною є дорога, вірною грою до цілі кревної.
Вільними є дії твої!

Під нами сяяло сонце.

Андрій Середа

Пояснення

Це достатньо дивна пісня. Я колись дуже хотів мати дочку, та і зараз хочу. Санька, хай і він і малий, але як чоловік чоловіка, я не можу його пригорнути, аж роздушити. А з дочкою це дозволяється: пестити, слідкувати, щоб вона була охайненько вдягнена, такі дуже класні забавки.

Тут фрази, які свого часу дуже подобалися Чубаєві.

Поцілуй мене, мамо, в суцільну скроню. Скроня - найменш захищена частина тіла, а тут вона вся, як скроня.

Тут складно щось пояснювати. Всі відчуття настільки сильні, що це вже знаходиться поза свідомістю. Воно вже починає текти, ти не можеш конкретизувати ті події, вони існують самі пособі.

Ми йдемо, доню, до цього міста. Тут таке фентезі. Це найрідніше. Не просто доня, а щось найрідніше. У неї немає ім'я, вона зникла іще до того, як я встиг її назвати.

Я звертаюсь до тебе, але твої обриси звiв нетанучий снiг. Є відчуття, начебто ось воно - таке тепле, класне. А воно потім розмивається і знову нічого немає. Ці образи починають меркнути.

Ти прийшла, доню, в світ разом зі мною. Тільки з твоїм народженням народився я.

Синє сонце на тлi золота неба. На теплому небі синє холодне сонце. Знову гра кольорів прапору.

ARBOR MUNDI - космічне дерево.

Під нами сяяло сонце. Ти піднявся настільки високо, що опинився над сонцем. Як Сальвадор Далі написав картину, дивлячись на Христа зверху. Його тоді прокляла католицька церква, бо на Ісуса згори не можна дивитись. Зараз цей малюнок прикрашає вино, блін, в Україні. Дуже класний кагор. На одному боці репродукція Далі, проклята церквою, а на другому - цитата з російськомовної біблії. Оце космос. Оце ARBOR MUNDI. Клоун такий, береш, а у тебе все.

Іншим разом про цю ж пісню:

Тендітне, мов скроня, найрідніше бажання віддати усе тепло. Образи, що блукають у свідомості, дають відчуття реальності і раптово зникають, залишаючи спогад про невтілене бажання. Мрія піднімає думку над землею, народжуючи людину.